пʼятниця, 25 березня 2011 р.

Хутрова нитка

Творець техніки "в'язання" хутра всесвітньо відома канадська дизайнерка хутра Пола Лішман. Вона виконувала в'язані речі з шкірок кролика, нарізаючи їх на тоненькі смужки і перекручуючи так, щоб волос опинявся як всередині так і ззовні, вона винайшла "хутрову" пряжу. Одяг з подібної пряжі дає відчуття невагомості, дивовижної м'якості, відсутності різких кордонів, "сухих" конструкційі контрасний перепадів кольору. 


Асортимент пушно-хутрового напівфабрикату, використовуваного для отримання "хутрового трикотажу" дуже широкий. Це - шкірки норки, лисиці, бобра, кролика, соболя, колонка, видри. Найкращою сировиною вважається стрижене або щипане хутро. З нього в'яжуть пальто, куртки, спідниці, сукні, жакети, палантини, жилети, головні убори. Для отримання рівної, довгої  і безперервної "нитки" використовують першосортні шкірки великого розміру. Проте і з хутрового клаптя або низькосортної пухо-хутрового напівфабрикату (наприклад, зі шкурок тхора) можна виготовляти сумки, шапочки, рукавички, тапочки, це і економічно, і модно. Подвійний шар хутра робить вироби теплими, вони не мнуться, не деформуються, зручні в носінні.Існує кілька способів отримання хутрових «ниток», кожен з яких починається з розрізання шкірки або заздалегідь підготовленої пластини на вузькі смужки (рис.1, а, б).

Ширина розрізаної смужки 3-5 мм. Різати треба спеціальним кушнірним ножем або лезом безпечної бритви, або канцелярським ножем дотримуючись при цьому обережності.За першим способом отриману довгу хутрову смужку збирають у клубок (наприклад, за допомогою низькооборотної дрелі). Після цього вручну відмотують перших 60-80 см хутрової смужки, край якої закріплюють скобою на правИльній дошці.  Мездру смужки зволожують і за допомогою цієї ж дрелі скручують, злегка розтягуючи, і фіксують як показано на рис.1, в. Далі відмотують наступну ділянку смужки, мездру якої зволожують, скручують і закріплюють з протилежного боку від першої фіксації. Таким чином, поступово скручують у хутрову "нитку" весь наявний клубок. Якщо отриманої довжини недостатньо, то з'єднують між собою дві і більше нарізаних смужок. «Нитка» може бути скручена з однією або декількома каркасними нитками (щільність скручування 4-6 оборотів на 1 см смужки). Отриману хутрову "нитку" розчісують в зафіксованому на правИльній дошці положенні, потім звільняють від скоб і змотують в клубок. Скручена хутрова "нитка" готова для формування хутрового полотна в'язанням або ткацтвом.
Інший спосіб отримання хутрової "нитки" заснований на обкручуванні хутровою смужкою каркасної нитки, яка служить ніби стрижнем (рис.2).  Кількість каркасних ниток може бути різною, крок обкрутки- від 0,1 см і більше, обкрутка проводиться під будь-яким кутом. Кінці хутрових смужок фіксують у скрученому стані і для утворення "нитки" необхідної довжини зшивають між собою.
Спосіб дозволяє регулювати густоту та висоту волосяного покриву (обсяг "нитки") за рахунок кількості каркасних ниток, відстані між ними, повторного обкручування і його параметрів.

Зволожують мездру розчином: 3 частини теплої води, 1 частина оцту (9-ти %), 1 частина гліцерину.
 






Немає коментарів:

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...