Ознаки цінності хутра.

Цінність хутра визначається п'ятьма характеристиками волосяного покриву: густотою, висотою, м'якість, блиском і носкістю.


1. Густота. Густота волосяного покриву залежить не стільки від кількості волосся, скільки від його товщини. По густоті хутра шкурки прийнято розділяти на чотири групи:

а) особливо густоволосий (бобер, видра, песець);
б) густоволосий (соболь, ондатра, кролик);
в) середньої густоти (куниця, білка, лисиця);
г) рідковолосі (ховрашок, хом'як). 

2. Висота. За висотою волосяного покриву шкірки умовно розподіляють на три групи:
а) довговолосі - з висотою волосяного покриву більш ніж 5 см (лисиця, песець);
б) середньоволосі - з висотою волосу від 2,5 см до 5,0 см (соболь, куниця, кролик);
г) коротковолосі - з висотою волосяного покриву менш ніж 2,5 см (кріт, ховрашок). Загальновідомо, що шкірки, які мають високе і довге хутро, мають кращі теплозахисні якості. 

3. М'якість. Прийнято вважати, що найбільш м'якою хутровою сировиною є  - шкірки норки, білки, соболя, куниці, лисиці, ондатри, нутрії, видри. 

4. Блиск. Блиск волосяного покриву буває або склоподібним (різким), або шовковистим (більш м'яким). Відсутність блиску дає хутру матовість. Найбільш цінним вважається хутро з шовковистим блиском. 

5. Носкість. Носкість хутрового виробу - це сукупність зносостійкості волосяного покриву і тканин шкіри, а також міцність прикріплення волосся до шкіри. Як правило, тканини шкіри служать значно довше волосяного покриву. Хутро стає зіпсованим або через значні пошкодження волосяного покриву, або через появу витертих місць, які знижують як естетичні, так і теплозахисні, властивості виробу. У місцях найбільшого тертя хутра відбувається його зволочування і поступова зміна забарвлення. Носкість хутрової сировини визначається його природними властивостями, але багато залежить і від майстерності кушніра.