Кушнірна машина

Для зшивання шкурок на пластини використовується машина 10-Б класу ПМЗ. Її називають кушнірною. Це машина ланцюгового однониткового обметувального  стібка. Вона призначена для зшивання шкірок, деталей хутрового крою, а також для зшивання хутрових деталей з деталями зі шкіри, замші та інших матеріалів. Основними робочими органами цієї машини є голководій, голка, гачок, ниткопритягувач і ведучий диск.

Про Полу Лішман (Paola Lishman)

Про цю дивовижну жінку, відомо небагато. Відомо, що вона народилася в Канаді, в Монреалі в 1949 році, дитинство провела в містечку Гуз Бейз, що на півночі країни. Безкрайні засніжені простори, коротке літо і довга, холодна зима ... Теплі речі були тут суворою життєвою необхідністю.Корінне населення при виготовленні одягу використовувало обидві сторони вичинених шкур - хутром всередину для тепла, а декорованою  тканиною шкіри (міздрою) назовні - для краси. 

Пола Лішман, ділячись своїми дитячими враженнями про двосторонні речі, розповідає, що вперше побачивши жінку в традиційному одязі, вирішила, що та помилково одягла його навиворіт. Мабуть, під впливом образів національного вбрання ескімосів і склалося її "двостороннє" ставлення до натуральної, природної краси хутра. Пола закінчила школу прикладного мистецтва, улюбленим матеріалом для роботи у неї було хутро, як чисті і трепетні дитячі спогади ... 

Хутрова нитка

Творець техніки "в'язання" хутра всесвітньо відома канадська дизайнерка хутра Пола Лішман. Вона виконувала в'язані речі з шкірок кролика, нарізаючи їх на тоненькі смужки і перекручуючи так, щоб волос опинявся як всередині так і ззовні, вона винайшла "хутрову" пряжу. Одяг з подібної пряжі дає відчуття невагомості, дивовижної м'якості, відсутності різких кордонів, "сухих" конструкційі контрасний перепадів кольору. 

Історія хутра

Найдавніший і найбільш традиційний матеріал в історії одягу - хутро. Його носили ще первісні люди. Сьогодні він став не лише символом розкоші і багатства, але і символом соціального статусу та процвітання. Відтепер він так само схильний до всіх модних тенденціяйі  віянь, як і все, що нас оточує.

Від сезону до сезону змінюється не тільки мода на види хутра, але і мода на способи його обробки, забарвлення, фарбування і поєднання один з одним. З хутра сьогодні виготовляється абсолютно все - одяг, сумочки і взуття, предмети інтер'єру, постільна білизна і багато іншого. Тому хутрова мода вимагає до себе дуже пильної уваги.

В епоху Середньовіччя хутро було важливою частиною костюму. Ліси Європи кишіли звіриною - спіймати куницю, лисицю, бобра або соболя не представляло ніяких труднощів. Представники вищих класів носили куницю і горностая. Середній клас - хутро бобра, видри, зайця і лисиці. Тоді ж стали використовувати хутро північної білки. З шкур збирали великі пластини і в такому вигляді продавали. А кравці працювали з цими пластинами, як зі звичайною тканиною. Попит на хутро був колосальний. Наприклад, Ізабелла Баварська на підкладки своїх нарядів використовувала більше п'ятнадцяти тисяч шкір. Хутровий промисел і торгівля були чітко налагодженою системою.

Історія виникнення одягу

Ремесло кушніра має солідну історію - воно виникло ще в кам'яному віці, коли люди тільки-тільки перейшли від пасивного збиральництва до колективного полювання на крупну дичину. Антропологи до цих пір сперечаються, що послужило поштовхом до винаходу одягу: чергове глобальне похолодання чи виникнення поняття  про пристойність. Але, як би там не було, потреба прикривати тіло була усвідомлена, і шкіри тварин, здобуті на полюванні, стали першим одягом наших далеких предків. Важко переоцінити цей, воістину, революційний винахід: поряд з кам'яними знаряддями праці, одяг та взуття допомогли людству зробити перший і дуже серйозний крок зі світу дикої природи до Людини Розумної.

Вирішивши проблему захисту від холоду, людина отримала величезну перевагу в боротьбі за виживання: вона перестала залежати від кліматичних умов і змогла освоювати, і заселяти території, раніше для неї недоступні. Трохи пізніше поява домашніх тварин і виникнення скотарства остаточно зняли питання з матеріалом для одягу і взуття, і дозволили поставити виробництво шкір "на потік".

Як вибрати шубу?

При виборі такої цінної речі, як хутровий виріб, потрібно керуватися деякими рекомендаціями:

1). При виборі норкової шуби перевірте підкладку - вона повинна бути пришита таким способом, щоб була можливість  зазирнути всередину шуби. Так можна перевірити фарбована це шкірка чи ні, чи дійсно шуба пошита з цілих шкурок (шви, порізи). На дотик шкірка повинна бути м'якою, з виворітного боку - світло-рожевого кольору. Якщо шкірка з виворітного боку темно-жовтого кольору, то вона стара і її купувати не варто. Слід звернути увагу і на хутро. Його якість визначають кількістю волосу на 1 кв.см. Чим хутро густіше, тим, відповідно, воно якісніше.

2). При виборі шуби зі шматочків норки. Хутрові вироби з так званих шматочків (філейок, передніх і задніх лапок, хвостиків) зшивають і виготовляють тільки вручну, що є їх головною характеристикою. При виборі такого виробу необхідно звернути увагу на те, чи м'який матеріал (це свідчить про його свіжість), чи рівний і послідовний візерунок на моделі в цілому. Не повинні скошувати шви по лініях зшивання шматочків. Якщо шуба зшита з хвостиків вона обов'язково повинна мати щільний (з цілісної шкірки) комір і манжети.

3). При виборі шуби з хутра єнота. Перш за все, потрібно звернути увагу на ворс. Він повинен бути м'яким і мати натуральний блиск. Колір повинен бути «живим» і густим, а шви по лініях зшивання не повинні скошуватися.

4). При виборі шуби з каракуля. Хутро не повинно бути грубим і при розтягуванніі не повинно рватися. Вівця і каракуль - другий і третій сорт, тоді як каракульча - це хутро найвищої якості.

Класифікація сировини

За призначенням сировина може бути шкіряною, шубною або хутровою. Останні дві групи часто об'єднують в одну (шубно-хутрову сировину) коли потрібно вказати на цінність волосяного покриву.

Шкіряна сировина, на відміну від хутрової і шубної, має малоцінний, порушений волосяний покрив і використовується для вироблення шкір. Деякі види шубної сировини можуть бути використані для вироблення шкір, за умови, що тканина шкіри має відповідні характеристики.

У хутровій сировині розрізняють кілька великих основних груп:

 - Хутрова овчина (шкіри овець різних порід);
- Каракулево-смушкова, або завиткова група (шкірки ягнят грубоволосих порід овець пізніх стадій внутрішньоутробного розвитку та перших місяців життя, а також власне каракуль - шкірка ягнят каракульської породи);

 - Шкірки гризунів (бабака, кролика, білки тощо);

 - Хутро промислове і звіроплемінне (лисиця, норка, песець, тхір і т.п.).